Прийнятий депутатами законопроект №1165, який забезпечує можливість громадян ініціювати розслідування злочинів і частково виступати в ролі обвинувачів, містить ризики як для державних службовців, так і для самих громадян.

Нагадаємо, 22 травня депутати з другої спроби підтримали у другому читанні та в цілому законопроект №1165 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення ролі громадянського суспільства в боротьбі з корупційними злочинами”, яким запроваджується інститут громадських обвинувачів. За задумом авторів, механізм повинен стати дієвим інститутом, альтернативним кримінальному переслідуванню корупційних злочинів, що мають публічний характер і громадський резонанс.

“Якщо читати положення по суті, то вони містять ризики як для посадових осіб, які можуть бути звинувачені в корупційних діяннях, так і для тих, хто буде виступати громадським обвинувачем”, – коментує керуючий партнер ЮК Prove Group Владислав Кочкаров.

Так, на його думку, досить небезпечним є дозвіл на громадську звинувачення за прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди (стаття 368 КК України) та за провокацію підкупу (стаття 370 КК).

“Адже вибудувати діалог таким чином, щоб на записі він звучав як вимагання хабара, не так вже й складно. Оскільки ніхто не може виключити, що в діях громадського обвинувача можуть бути такі мотиви, як помста чи бажання усунути політичних конкурентів – посадових осіб (суддів, прокурорів, слідчих і т.д). Також не варто забувати, що запис розмови може бути вирваний з контексту”, – говорить експерт.

Юрист додає, що з цих причин до технічних засобів і умов, в яких вони використовуються, в законодавстві передбачені спеціальні вимоги, проте в даному випадку вони нівелюються доповненої ч.4 ст.87 Кримінально-процесуального кодексу, яка дозволяє непомітну для співрозмовника фіксацію розмови, наприклад, на мобільний телефон, після чого громадський обвинувач може:

– Подати заяву про скоєння злочину посадовою особою, самостійно провести експертизу на предмет визначення того, що слова чи дії посадової особи дійсно були вимовлені (вчинені) і зафіксовані саме цим технічним засобом;

– Вимагати як у слідчого, прокурора, так і безпосередньо в суді відсторонити посадову особу від посади;

– Вимагати як у слідчого, прокурора, так і безпосередньо в суді застосування будь-яких інших заходів забезпечення кримінального провадження, в т.ч. взяття посадової особи під варту;

– Отримувати копії всіх матеріалів слідства;

– Вимагати завершити розслідування “на швидку руку”.

“Більше того, громадський обвинувач у кримінальному провадженні одночасно може бути і свідком, і постраждалим, та іншим учасником виробництва. При цьому слідчий і прокурор фактично повинні діяти під керівництвом громадського обвинувача, бо в іншому випадку він може обійти їх і звертатися безпосередньо до суду ( згідно доповненої ч.7 статті 132 КПК)”, – підкреслив Кочкаров.

У зв’язку з цим експерт висловив побоювання щодо спроможності правоохоронної системи “переварити” обсяг ініційованих таким чином справ, а також її здатності захистити ініціаторів.

“Якщо врахувати рівень корупційних ризиків у нашій країні і уявити, яких масштабів може набути практика ініціювання кримінального провадження громадським обвинувачем, яким може бути і громадський активіст, і журналіст, і пенсіонер, то виникає побоювання щодо спроможності правоохоронних органів забезпечити захист всім тим, хто захоче взяти на себе згадану місію”, – сказав Кочкаров.

За словами юриста, запропоновані зміни можна було б вважати позитивними, якби не виникало сумнівів щодо зловживань з їх застосуванням, оскільки є ризики в ряді випадків, що вони будуть задовольняти не правові потреби, а політичні й особисті мотиви.
Share
Tweet